Доживемо до понеділка?

Чим довше і інтенсивніше працює людина на своєму робочому місці, тим більша ймовірність, що фінансове питання доведеться піднімати. У разі, коли швидкість і величина зміни заробітної плати не встигає за змінами зовнішнього середовища у вигляді стагнуючої економіки або зростаючої сім’ї, від складна розмова з керівником тільки питання часу. Що ж відбувається в подібній ситуації з більшістю найманих працівників? Вони починають всіляко відтягувати момент істини бо не розуміють, як говорити з начальником. Втім, це іноді навіть корисно. Подивимося на розвиток подій в динаміці з позиції самого співробітника:

• відчуття дискомфорту мене не покидає: я ніби працюю так само, як і раніше, навколо мене стандартні робочі умови, але щось пішло не так;
• свої власні дії та зусилля я все більше починаю порівнювати із зусиллями оточуючих колег, включаючи зусилля та завантаженість керівника;
• я все частіше порівнюю власні фінансові можливості з тим, що дозволяють (як мені здається) собі у фінансовому плані колеги, друзі, родичі, знайомі, і це мене не тішить;
• в моїх очах все більше зростає прірва між тим, скільки я отримую, і тим, скільки я роблю;
• я починаю обговорювати свої думки з колегами або членами сім’ї, і мені приємно фокусуватися на тих людях, які підтримують мої сумніви;
• відчуття несправедливої оцінки моєї праці зростають у геометричній прогресії, і стає абсолютно незрозуміло, як мій керівник може так довго мовчати про очевидну необхідність збільшити мені зарплату;
• я закипаю і, переповнений емоціями, виплескую все це в той момент, коли терпіти вже не можу (не хочу!).

Якщо спробувати прорахувати результат такого емоційного сплеску, то стає зрозуміло: зарплата навряд чи підвищиться. Більш того, в результаті можна ще й заробити репутацію неврівноваженого нелояльного співробітника.

Отже, є сенс зменшити оберти і розібратися з таким непростим питанням, подивившись на нього з боку.

У шкурі роботодавця.

Замість емоцій краще взяти за соратників факти і виважений підхід. Почнемо з аналізу логіки функціонування будь-якої комерційної організації. Логіка ця проста — організація повинна бути прибутковою! І бажано, щоб прибуток цей перевищував той відсоток, який в даний момент можна отримати, розмістивши депозит у банку. Якщо ця умова прибутковості не досягається, тоді виникає питання: а навіщо взагалі власнику мати мільйон проблем і ризиків з веденням бізнесу, якщо можна просто віднести гроші в банк і спокійно отримувати відсотки?

На превеликий жаль, переважна більшість співробітників не хочуть заглиблюватись навіть у базові економічні закони і поверхнево оцінюють ситуацію на своєму підприємстві в контексті «так вони (власники) тут мільйони отримують!». Але насправді тільки продажі формують дохід компанії, тоді як всі інші функції і підрозділи формують витрати: оренда приміщень і обладнання, витрати на технічне обслуговування, сировина і/або оборотні кошти для закупівлі товарів, реклама, сервіс, логістика, податки, ліцензії та дозволи… І нарешті, витрати на утримання персоналу та оплату його праці. Крім того, що з суми, нарахованої кожному працівникові зарплати, підприємство повинно відрахувати державі понад 40% податків, так ще й передбачити витрати на навчання, спецодяг, страхування, заходи з командоутворення тощо.

Кожному, хто зібрався йти до свого керівника на розмову «за життя», варто пам’ятати про всі перераховані вище аспекти. Це потрібно з однієї простої причини — саме так мислить керівництво компанії. І бюджетує кошти на все це на рік вперед! І навіть суперлояльний до свого співробітника керівник далеко не завжди в силах змінити внутрішні фінансові потоки організації.

Ще одним важливим нюансом є те, що будь-яке підприємство завжди оцінює вартість необхідних йому ресурсів на ринку. І людські ресурси — зовсім не виняток, адже існує ринок праці. Се ля ві! І тут працює така ж логіка, як у звичайної людини на овочевому ринку: якщо я можу купити кілограм одного і того ж сорту картоплі не за вісім гривень тут, а в сусідньому ряду за сім, то, очевидно, я виберу той самий товар за менші гроші. І це нормально, оскільки всі намагаються оптимізувати витрати для збереження прибутку.

Як вирішити гостре питання: Кроки до фінансового щастя.

Якщо в такій складній ситуації ви як найманий працівник все ж вирішили діяти і домагатися підвищення зарплати, вам необхідно пам’ятати про кілька важливих речей. А отже завчасно спланувати, як вирішити гостре питання.

Ще до початку розмови з керівником добре подумайте про те, як ви будете поводитися в разі його відмови. Іншими словами — чи є у вас «запасний аеродром»? Від того, наскільки ви впевнені в тому, що зможете при найнегативнішому результаті розмови знайти собі нове (більш високооплачуване) місце роботи, і буде залежати рівень вашої наполегливості в ході переговорів з начальником. Щоб це зрозуміти і наблизитися до реальності, бажано перестати вірити в байки і плітки колег про те, які «мільйони мільярдів» платить своїм співробітникам конкурент вашого роботодавця. Найвірніший спосіб переконатися — сходити на пару співбесід, щоб дізнатися свою реальну ціну на ринку як фахівця.

Ні в якому разі не можна вести таку розмову з позиції претензії про те, що ви залишилися не зрозумілим, непоміченим і неоціненим керівництвом і компанією. Це шлях в нікуди. Від початку і до кінця така розмова повинна проходити в діловому руслі, з демонстрацією поваги, лояльності і конструктивізму.

Перш ніж ініціювати зустріч, працівникові слід добре попрацювати і згадати якомога більше фактів, які демонструють, що він вже робить більше або краще, ніж передбачено стандартами компанії. І тут важливо не зірватися і не почати порівнювати свою ефективність з ефективністю колег і керівництва! Якщо яскравих фактів на даний момент немає, варто подумати про те, що він готовий робити додатково заради отримання надбавки до зарплати.

Щоб пом’якшити ситуацію, використовуйте прийом апеляції до третіх осіб. Як приклад можна навести підхід, при якому ви будете акцентувати увагу на змінах у вашій родині. Припустимо, сім’я збільшилася або ви переїжджаєте в іншу квартиру і вам необхідно там робити ремонт, або у чоловіка на роботі відбулося скорочення і т. д. і т. п. При цьому уникайте благального тону.

Сподіваємося, що ви все зробили правильно, і це дало вам шанс бути почутим і фінансово підтриманим. Якщо розмова не виходить, у будь-якому випадку її необхідно правильно завершити. Це можна зробити, даючи зворотний зв’язок керівнику: ви розумієте його становище і завдання, проте маєте обґрунтоване бажання вирішити і свої питання, пов’язані з фінансами. Скажіть, що ви готові почекати пару днів для врегулювання даного питання. У той же час потрібно в дипломатичній формі пояснити, як будете діяти, якщо вам не підуть назустріч, і що насправді вам би дуже цього не хотілося, адже ви цінуєте і компанію, і свого начальника. Інакше ви б і не стали заводити цю розмову.